Як вже було сказано, скипидар добувають із смоли дерев. Залежно від сировини і способу видобутку речовини властивості скипидару бувають різними і застосування його по-різному. Для отримання скипидару в хід йдуть гілки, стовбури, хвоя і навіть пні. Також різниться спосіб виділення: суха перегонка або на водяній парі, із застосуванням бензину в якості розчинника або сульфатним способом. Все це визначає властивості отриманого речовини і його подальше застосування. Також різняться якості речовини в залежності від породи дерева.
Скипидар застосовують в хімічній промисловості, в якості розчинника фарб, в ветеринарії і медицині. Причому в медичних цілях можна застосовувати тільки жовчний скипидар. Отримують його шляхом перегонки з водяною парою свіжої смоли. Основна діюча речовина скипидару -терпеноіди і терепни, які і мають лікувальні властивості.
Ще в давні часи скипидар застосовувався для лікування ран, опіків, в якості дезинфікуючого засобу. Сучасні хірурги застосовують його для обробки рук перед операцією. Після обмороження скипидар здатний відновити кровообіг в пошкоджених тканинах. Скипидар видобутий з ялиці також має антимікробні властивості, відомі випадки його застосування для лікування гінекологічних захворювань (ерозій, маститів).
Застосовують скипидар і для виготовлення мазей та інших медичних препаратів для зовнішнього застосування, внутрішньом`язовихін`єкцій і прийому всередину. З активних речовин скипидару виділяють вітамін А.
відомі лікувальні властивості скипидару, які надають відхаркувальну дію. Його застосовують в інгаляціях при ангіні, кашлі. Скипидар покращує секреторну діяльність бронхів і сприяє виведенню слизу з дихальних шляхів. Також вважається, що вдихання парів скипидару робить згубний вплив на збудника туберкульозу.
Лікувальні властивості скипидару знаходять широке застосування в лікуванні суглобових хвороб: артритів, артрозів, радикулітів, люмбаго і тому подібних. Використовують скипидар і як кровоспинний засіб.
Внутрішньом`язові і підшкірні ін`єкції скипидару допомагають в лікуванні шкірних запальних захворювань: вугрової висипки, фурункулах, дерматитах, абсцесах, варикозному розширенні вен.
Відомої процедурою на основі скипидару є ванни Залманова. Завдяки лікувальним властивостям скипидару, багаторазово посиленим температурою води, такі ванни сприяють стабілізації тиску при гіпертонії і гіпотонії, очищають від відкладень суглоби і сухожилля, покращують роботу капілярів, кровопостачання і циркуляцію кисню, покращують стан шкіри і обмежують роботу потових залоз і багато іншого. Залежно від виду скипидару такі ванни діляться на жовті і білі, і надають різну дію на організм.
Однак скипидар речовина не таке вже нешкідливе і застосовувати його самостійно потрібно дуже обережно. По-перше, слід пам`ятати, що ін`єкції скипидару частенько викликають запальні процеси в місці уколу (абсцес).
При застосуванні скипидару, потрібно враховувати і токсичність речовини. Хоча жовчний скипидар і набагато менш токсичний, ніж речовини, добуті іншими способами, все ж існує максимальна доза для прийому всередину, яка вважається нешкідливою. Вона становить 4 грами. Якщо дозу перевищити, можливо, отруєння. Тривале застосування в малих дозах може викликати ниркову недостатність.
Не варто застосовувати самостійно скипидар для лікування дітей, в медичній практиці зафіксовані випадки летального результату при прийомі всередину і у вигляді інгаляцій 10-15 мл скипидару.
Лабораторні дослідження зовнішнього застосування скипидару показали, що довготривале використання може призвести до доброякісних пухлин. Якщо скипидар застосовують курсом у вигляді мазей можливе невелике печіння, це нормальний ефект.
Лікувальні властивості скипидару вивчаються і зараз, причому не тільки у нас в країні, але і за кордоном. Думка про користь і шкоду часто суперечливі, є описи як «чудесних зцілень», так і важких наслідків після використання скипидару для лікування тих чи інших хвороб. Висновок можна зробити один: все добре в міру і під керівництвом грамотного фахівця.
Тому хочеться нагадати, що найкраще купувати препарати скипидару в аптеці, щоб бути впевненим у їхній якості та нешкідливості. Не слід без консультації лікаря застосовувати його всередину, в ін`єкціях, а також тривалий час користуватися для розтирань.
