Розлад експресивної мови
Що таке експресивне розлад мовиПро розладі мови говорять, коли мова дитини розвинена набагато гірше, ніж у його…
Це правила вживання існуючих мовних засобів в конкретний історичний період еволюції літературної мови (звід правил правопису, граматики, вимови, слововживання).
Поняття мовної норми прийнято трактувати як зразок загальноприйнятого однакового вживання таких елементів мови, як словосполучення, слова, пропозиції.
Розглянуті норми не є результатом вигадки філологів. Вони відображають певний етап в еволюції літературної мови цілого народу. Мовні норми не можна просто ввести або скасувати, їх неможливо реформувати навіть адміністративно. Діяльністю вчених-мовознавців, які вивчають дані норми, є їх виявлення, опис та кодифікація, а також роз`яснення та пропагування.
Згідно з трактуванням Б. Н. Головіна, норма - вибір єдиного серед різних функціональних варіацій мовного знака, історично прийнятого в рамках певного мовного колективу. На його думку, вона - регулятор мовної поведінки багатьох людей.
Літературно-мовна норма - це суперечливе і складне явище. Існують різні трактування цього поняття в лінгвістичній літературі сучасної епохи. Головні труднощі визначення - наявність взаємовиключних ознак.
Прийнято виділяти такі ознаки мовних норм в літературі:
1. Стійкість (стабільність), завдяки якій літературна мова об`єднує покоління з огляду на те, що норми мови забезпечують спадкоємність мовних і культурних традицій. Однак цей показник вважається відносним, тому що літературна мова постійно еволюціонує, допускаючи при цьому зміни існуючих норм.
2. Ступінь вживаності даного явища. Все ж варто мати на увазі, що значний рівень вживаності відповідного мовного варіанта (за основоположний ознаки при визначенні літературно-мовної норми), як правило, характеризує і певні мовні помилки. Наприклад, в розмовній мові визначення мовної норми зводиться до того, що це «часто зустрічається».
3. Відповідність авторитетного джерела (Творами широко відомих письменників). Але не варто забувати, що в художніх творах відображені як літературна мова, так і діалекти, просторіччя, отже, при окресленні норм, грунтуючись на спостереженні за текстами переважно художньої літератури, потрібно розмежовувати авторську мова і мова персонажів твору.
Поняття мовної норми (літературної) пов`язують з внутрішніми законами еволюції мови, а з іншого боку, вона обумовлюється суто культурними традиціями соціуму (то, що схвалюється їм і охороняється, і те, з чим воно бореться і що засуджує).
Літературно-мовна норма кодифицируется (набуває офіційне визнання і згодом описується в довідниках, словниках, що мають авторитет у соціумі).
Існують наступні види мовних норм:
Представлені вище види мовних норм прийнято вважати основними.
Прийнято виділяти такі норми:
Типи мовних норм, що стосуються і до усної, і до письмової мови, такі:
Спеціальними нормами виключно письмової мови виступають:
Також розрізняють наступні типи мовних норм:
Вони застосовуються лише до усній формі мови.
Мовні норми, які є загальними для обох форм мови, стосуються переважно побудови текстів, мовного змісту. Лексичні ж (сукупність норм слововживання), навпаки, є визначальними в питанні правильності вибору підходящого слова серед мовних одиниць, досить близьких йому за формою або значенням і вживання його в літературному значенні.
Лексичні мовні норми відображаються в словниках (тлумачних, іншомовних слів, термінологічних), довідниках. Саме дотримання даного роду норм - запорука точності і правильності мови.
Порушення мовних норм призводить до численних лексичним помилок. Їх число постійно зростає. Можна подати такі приклади мовних норм, які були порушені:
Вони пов`язані з чотирма етапами:
1. Панівною виступає єдина форма, а альтернативний варіант прийнято вважати неправильним, так як він знаходиться за гранями літературної мови (наприклад, в XVIII-XIX століттях слово "токар" - це єдино правильний варіант).
2. Альтернативний варіант пробирається в літературну мову на правах допустимого (позначка «доп.») І виступає або розмовною (позначка «разг.»), Або рівноправним щодо початкової норми (позначка «і»). Коливання щодо слова "токар" почали проявлятися в кінці XIX століття і тривали до початку XX століття.
3. Первісна норма стрімко згасає і поступається місцем альтернативної (конкуруючої), вона набуває статусу застарілої (позначка «устар.»). Так, вищезгадане слово "токар", відповідно до словника Ушакова, вважається застарілим.
4. Конкуруюча норма в якості єдиної в рамках літературної мови. Відповідно зі словником труднощів російської мови раніше наданий слово "токар" вважається єдиним варіантом (літературною нормою).
Варто відзначити той факт, що в дикторської, викладацької, сценічної, ораторської мови присутні єдино можливі суворі мовні норми. У повсякденній мові літературна норма вільніша.
По-перше, культура мови - це володіння літературними нормами мови в письмовій та усній формі, а також вміння правильно вибрати, організувати певні мовні засоби таким чином, щоб у конкретній ситуації спілкування або в процесі дотримання його етики забезпечувався найбільший ефект в досягненні намічених завдань комунікації .
А по-друге, це область мовознавства, яка займається проблемами мовної нормалізації і розробляє рекомендації щодо вмілого користування мовою.
Культура мови подразделена на три компоненти:
Мовні норми є відмітною ознакою літературної мови.
Вони такі ж, як і в літературній мові, а саме:
Це лексичні мовні норми російської мови в рамках ділового стилю.
Для даного стилю надзвичайно важливо відповідність якостям, які обумовлюють параметр ефективності ділового спілкування (грамотності). Це якість має на увазі і знання існуючих правил слововживання, моделей пропозиції, граматичної сполучуваності, і вміння розмежувати сфери застосування мови.
В даний час російська мова володіє безліччю варіантних форм, частина яких застосовується в рамках книжково-письмових стилів мови, а частина - в розмовно-побутовому. У діловому стилі застосовуються форми особливої кодифікований письмовій мові з огляду на те, що виключно їх дотримання забезпечує точність і правильність передачі інформації.
Сюди можна віднести:
літературна норма | Розмовна мова |
договори | договору |
коректори | коректора |
інспектори | інспектори |
Варто запам`ятати, що форму з нульовим закінченням мають такі іменники:
Це граматичні мовні норми російської мови.
Їх як мінімум п`ять:
Вони допомагають зберігати літературної мови свою цілісність, общепонятном. Норми захищають його від діалектного мовлення, професійних і соціальних арго, просторіччя. Саме це дає можливість літературної мови здійснити свою головну функцію - культурну.
Норма залежить від умов, в рамках яких реалізовується мова. Доречні в побутовому спілкуванні мовні засоби можуть виявитися неприйнятними в офіційно-діловому. Норма не розмежовує мовні засоби за критеріями "хороші - погані", а уточнює їх доцільність (комунікативну).
Розглянуті норми - так зване історичне явище. Їх зміна обумовлена безперервним розвитком мови. Норми минулого століття можуть бути в даний час відхиленнями. Наприклад, в 30-40-і рр. вважалися ідентичними такі слова, як дипломант і дипломник (студент, який виконує дипломну роботу). У той час слово "дипломник" - це був розмовний варіант слова "дипломант". В рамках літературної норми 50-60-х рр. відбувся поділ значення поданих слів: дипломник - студент в період захисту диплома, а дипломант - переможець конкурсів, змагань, оглядів, зазначених дипломом (наприклад, дипломант Міжнародного огляду вокалістів).
Також в 30-40-і рр. словом "абітурієнт" називали осіб, які закінчили школу або надійшли до вузу. В даний час закінчують середню школу стали називати випускниками, а абітурієнт в даному значенні більш на вживається. Їм називають осіб, які здають вступні екзамени в технікуми і вузи.
Такі норми, як проізносітельние, властиві виключно усного мовлення. Але не все, що характерно усного мовлення, можна віднести до вимови. Інтонація - досить важливе засіб виразності, додає емоційне забарвлення мови, і дикція не є вимовою.
Що стосується наголоси, воно відноситься до усного мовлення, проте, незважаючи на те що це ознака слова чи граматичної форми, він все ж належить до граматики та лексики, а не виступає характеристикою вимови за своєю суттю.
Отже, орфоепія вказує на належне вимова певних звуків у відповідних фонетичних положеннях і в поєднаннях з іншими звуками, і навіть в деяких граматичних групах слів і формах або в окремих словах за умови того, що вони мають свої власні вимовні особливості.
З огляду на те що мова - засіб людського спілкування, він потребує уніфікації усного та письмового оформлення. Точно так же, як і помилки орфографії, неправильна вимова звертає увагу на промову з її зовнішньої сторони, що виступає перешкодою в ході мовного спілкування. Так як орфоепія - це одна зі сторін культури мови, вона має завдання щодо сприяння підняття произносительной культури нашої мови.
Свідоме культивування саме літературної вимови по радіо, в кіно, театрі, школі має досить істотне значення щодо освоєння багатомільйонними масами літературної мови.
Норми лексики - це такі норми, які визначають правильність вибору підходящого слова, доречність його використання в рамках загальновідомого значення і в поєднаннях, що вважаються загальноприйнятими. Виняткова важливість їх дотримання визначається і факторами культури, і необхідністю взаєморозуміння людей.
Істотним чинником, що визначає значення поняття норм для лінгвістики, виступає оцінка можливостей застосування його в різних типах лінгвістичних досліджень.
На сьогоднішній день виділяються такі аспекти і області дослідження, в рамках яких розглядається поняття може стати продуктивним:
Їх три:
Що таке експресивне розлад мовиПро розладі мови говорять, коли мова дитини розвинена набагато гірше, ніж у його…
Мова художнього твору трактується в літературознавстві як мовні засоби, які використовуються в даному конкретному…
Мовні порушення у дітей - серйозна проблема нашого часу. Чомусь все частіше перед вступом до школи батьки з подивом…
C перебігом часу мова постійно розвивається. При цьому змінюється не тільки його лексика, орфоепія, а й граматика, що…
Граматичні помилки виникають при недотриманні правил російської мови, що часом надає промови невтішне звучання. Ми не…
Жартівлива приказка говорить: «Базіка - знахідка для шпигуна». Справедливість її полягає в тому, що,…
Акцентологические норми - це розділ мовознавства, який вивчає систему правильного розставляння наголосів в словах і в…
Мовна одиниця «зрада» має кілька синонімів. Одним з них є "адюльтер". Дане слово на сучасному етапі…
Що ж таке мовні помилки? Це будь-які випадки відхилення від мовних норм, які є чинними. Людина без знання цих законів…
Крім літературної мови, частинами російської мови яв-ляють також територіальні діалекти, просторі-чия і жаргони.…
Грамотна усна мова - запорука успішного спілкування. Уміння правильно викласти свої думки допоможе не тільки при…
Про те, що таке орфоепія, можна дізнатися зі словників і довідників літературної мови. Всі мови світу мають певні…
У кожній мові є так звані функціональні стилі тексту. Вибір стилю обумовлений такими факторами, як сфера спілкування,…
Мова, як прийнято вважати, - це засіб людського спілкування. Але чи тільки? На підставі різних підходів лінгвісти…
Єдиний державний іспит з російської мови містить в першому блоці завдань питання, формулювання якого більшості…
Художній стиль мови, як зрозуміло з назви, характерний для мови художньої літератури. Літературознавці і лінгвісти…
Лексичні норми - це норми, які визначають правильний вибір слова з лексичних одиниць, схожих за значенням або формі, а…
різновиди антонімів"Наша мова не була б настільки виразною, якби ми не використали контрастні вираження, тобто…