Вагітність на тлі гіпертонічної хвороби (високого тиску)

До числа найбільш поширених форм захворювань серцево-судинної системи відноситься гіпертонічна хвороба, есенціальна артеріальна гіпертензія. Артеріальна гіпертензія спостерігається у 5-15% вагітних. З цього числа в 70% випадків виявляється пізній гестоз, у 15-25% - гіпертонічна хвороба, в 2-5% - вторинні гіпертензії, пов`язані із захворюваннями нирок, ендокринної патологією, хворобами серця і великих судин і ін.

До теперішнього часу не існує єдиної класифікації гіпертонічної хвороби. У нашій країні прийнята класифікація А. Л. Мясникова (1965), відповідно до якої розрізняють 3 стадії хвороби з додатковим поділом кожної з них на фази А і Б.

Стадія I, фаза А -латентная, характеризується підвищенням артеріального тиску (АТ) при перенапруженні психічної сфери, в звичайних умовах АТ нормальне. Фаза Б - транзиторна гіпертензія: АТ підвищується на деякий час і за певних умов, об`єктивні зміни відсутні, зрідка бувають гіпертонічні кризи.

Стадія II характеризується постійним і більш значним підвищенням артеріального тиску. Фаза А - постійна, але нестійка гіпертензія. Виражені суб`єктивні відчуття, можливі гіпертонічні кризи, спазми мозкових і коронарних артерій. З`являються ознаки гіпертрофії лівого шлуночка. Для фази Б характерно значне і стійке підвищення артеріального тиску. Часто виникають гіпертонічні кризи. Відзначаються напади стенокардії. Виявляються зміни очного дна, ознаки гіпертрофії лівого шлуночка.

Стадія III - склеротичних, поряд зі стійким і значним підвищенням артеріального тиску, спостерігаються склеротичні зміни в органах і тканинах. Фаза А - компенсована, відзначається атеросклероз судин нирок, але без вираженого порушення їх функції-кардіосклероз без стійкої серцевої недостатності-склероз мозкових судин без виражених порушень мозкового кровообігу. Фаза Б - декомпенсована, відзначаються порушення функцій органів, розвиток серцевої і ниркової недостатності, порушення мозкового кровообігу, гіпертонічна ретинопатія.

За класифікацією ВООЗ, уточненої в останні роки, прийнято розрізняти такі стадії гіпертонічної хвороби:

I стадія - підвищення артеріального тиску від 160/95 до 179/104 мм рт. ст. без органічних змін серцево-судинної системи-тиск лабільно і Може змінюватися протягом доби;

II стадія - підвищення артеріального тиску від 180/105 до 199/114 мм рт. ст. з гіпертрофією лівого шлуночка, але без ознак ушкодження інших органів;

III стадія - підвищення артеріального тиску від 200/115 мм рт. ст. і вище з пошкодженням серця і ряду інших органів (мозок, сітківка ока, нирки та ін.).

Гіпертонічна хвороба може несприятливо впливати на перебіг і результат вагітності. Найчастішим ускладненням є розвиток ОПГ-гестозу. Гестоз проявляється рано з 28-32-го тижня, протікає важко, погано піддається терапії, часто повторюється при наступних вагітностях.
При гіпертонічній хворобі матері страждає плід. Збільшення периферичного опору судин на тлі вазоконстрикції, затримка натрію, отже, і рідини в міжтканинних просторах, посилення проникності клітинних мембран призводять до порушення функції плаценти. При гіпертонічній хворобі значно знижується матково-плацентарний кровотік. Ці зміни призводять до гіпоксії, гіпотрофії і навіть загибелі плоду. Антенатальна смерть плоду може наступити і в результаті відшарування нормально розташованої плаценти, яка є частим ускладненням гіпертонічної хвороби.

Пологи при гіпертонічній хворобі часто набувають швидке, стрімка течія або затяжне, що однаково несприятливо позначається на плоді.

Для визначення тактики ведення вагітної, яка страждає на гіпертонічну хворобу, найбільш важливими є оцінка тяжкості захворювання і виявлення можливих ускладнень. З цією метою необхідна перша госпіталізація хворий в ранні терміни вагітності (до 12 тижнів). При I стадії гіпертонічної хвороби вагітність триває при регулярному спостереженні терапевтом і акушером. Якщо встановлена IIA стадія захворювання, то вагітність може бути збережена при відсутності супутніх порушень діяльності серцево-судинної системи, нирок і др ІБ і III стадії служать показанням для переривання вагітності.

Друга госпіталізація необхідна в період найбільшого навантаження на серцево-судинну систему, т. Е. В 28-32 тиж. У допологовому відділенні проводиться ретельне обстеження хворий і корекція терапії. Третя планова госпіталізація повинна бути здійснена за 2-3 тижнів до передбачуваних пологів для підготовки жінки до розродження.

Як правило, пологи відбуваються через природні родові шляхи. При цьому I період пологів ведеться з адекватним знеболенням при триваючої гіпотензивної терапії та ранньої амниотомии. В періоді вигнання гипертензивная терапія посилюється за допомогою гангліоблокаторів аж До керованої гіпо-, а точніше нормотонії. Залежно від стану породіллі і плоду II період скорочують, виробляючи перінеотомію або накладення акушерських щипців. У III періоді пологів здійснюються профілактичні заходи для зниження кровопотері- з останньої потугою вводиться 1 мл метілергометріна. Протягом усього родового акту періодично здійснюють профілактику гіпоксії плода.

Профілактичні заходи зводяться до регулярного і збільшенню кількості спостереження вагітної в жіночій консультації. Ведення хворий повинні здійснювати спільно акушер і терапевт. Слід строго дотримуватися правила триразової госпіталізації вагітної навіть при гарному самопочутті і ефективності амбулаторної гіпотензивної терапії. Абсолютно показана госпіталізація в разі приєднання пізнього гестозу, навіть протікає в легкій формі.