Загадка жінки - фемінізм

З юного віку я почала вважати себе антіфеміністкой. Тому що я була щиро впевнена, що всі труднощі, з якими зіштовхує мене життя, з`явилися в ній тільки через те, що колись давно нікому непотрібні невдахи вирішили довести свою жіночу спроможність. Так, наприклад, мені було незрозуміло, навіщо жінкам кінця XIX-початку XX століття було потрібно ходити на вибори. Я, якщо чесно, і зараз цього не розумію: ось ви ходите на вибори? Особисто я була там один раз, і то за компанію. А потім, коли прийшов час вступати до університету, я ніяк не могла второпати, навіщо жінкам так закортіло навчатися - це ж вимагає величезного зусилля, нервів, а часом і грошей. І вже зовсім ніяк не вкладалося у мене в голові, що наших попередниць так не влаштовувало в традиції вибору для них нареченого їх же батьками. Адже якщо в кінцевому підсумку жінки все одно виходять заміж за того, хто їх покличе (а в переважній більшості випадків заміж жінку звуть не кожен день, а всього кілька разів за життя, і то в кращому випадку), то навіщо ходити складними шляхами і починати пошуки чоловіка самостійно? Загалом, феміністки поставили мені чимало запитань за часів становлення моєї особистості. І не на всі з них я змогла знайти гідні відповіді.

Що ж таке фемінізм?

У широкому сенсі слова - це прагнення до рівноправності жінок з чоловіками в усіх сферах суспільства, початковою метою якого стала боротьба з дискримінацією і утиском жінок у всьому світі. І спочатку все начебто йшло дуже навіть непогано. Жінки добилися того, що їх більше не вбивали, якщо вони просили розлучення, а незабаром їх вже навіть перестали вважати пропащими. Далі гірше - спочатку вони отримали право здобувати освіту, після чого незабаром отримали і матеріальну незалежність від чоловіка. Той факт, що самостійно заробляти набагато важче, ніж перекладати цю відповідальність на чоловіка, не збентежив феміністок, і вони стали прокладати собі дорогу по кар`єрним сходам. І спочатку теж все начебто було непогано - бо спочатку кар`єру могли робити тільки по-справжньому розумні і працьовиті жінки, але вже незабаром їм на зміну прийшли нестерпні стервозні дамочки, готові йти по головах, аби домогтися бажаного результату. І знову - хотіли як краще, а вийшло - як завжди.
Здавалося б - уже багато, але це ще не все, що не влаштовує мене в фемінізм. Чомусь ці жінки ніяк не можуть зрозуміти і прийняти той факт, що з ростом прав прямо пропорційно зростає і кількість обов`язків. Чому, наприклад, феміністки не намагаються відстояти своє право служити в армії? Чому така «дискримінація» їх цілком влаштовує? Ось в Ізраїлі служать все, незалежно від статі.
Або інший приклад - для жінок у багатьох країнах існують більш м`які умови тюремного ув`язнення, а в деяких державах доходить до того, що застосування страти може торкнутися тільки чоловіків, і ніколи жінок! І знову - ніякої реакції про боку представниць слабкої статі. Ой, вибачте - повноправних людських індивідуумів.
Не кажучи вже про те, що дуже часто чоловіки виявляються ущемленими в правах у всьому, що стосується сім`ї і дітей - при розлученні судді, як правило, віддають перевагу матерям, вирішуючи питання про те, з ким залишаться жити спільні діти. І це все феміністок влаштовує!
Рух за права жінок в суспільстві можна звинуватити в однобокості суджень і думок - тобто в тому, що «ущемлені» бачать тільки те, що їм вигідно, і не хочуть відкривати очі на те, що може принести їм шкоду. І тут я повторюся - феміністки відмовляються розуміти, що з ростом прав зростає і кількість обов`язків.
Чи то справа жити замужем. Заміжня. Не думати про те, на що годувати дітей. Не думати про те, як впоратися з пригніченням з боку начальства. Не думати взагалі ні про що крім сім`ї - а це зовсім не складно, адже вони такі дорогі і улюблені. І це так природно - хотіти бути жінкою. Чи ні?
Нещодавно я запитала своїх друзів, чи погодилися б вони полетіти з експедицією на Марс. На скільки-то там років. Одна і та ж кімната (вірніше кілька, і не кімнат, а відсіків, здається так вони називаються на космічних кораблях). Одні і ті ж люди. Темрява за вікнами. А головне - повна відсутність вибору - ось що найбільше лякає мене в польоті на Марс. І саме відсутність вибору лякає мене найбільше в житті.
Ну припустимо я хочу працювати. Тобто, я не хочу тягнути на собі фінансовий тягар сім`ї, але перебувати в колективі мені в общем-то подобатися. А мені кажуть - сиди вдома і займайся домашніми справами. Я в принципі не проти, мене лякає саме той факт, що мені не залишили вибору. А що якщо завтра мені скажуть: стрибай з вікна? До речі, ви знаєте, що в Афганістані, здається, жінки, ризикуючи власним життям, в таємниці від оточуючих здобувають освіту. Ну не ідіотизм?
Так, ідіотизм. І заслуга фемінізму полягає саме в тому, що абсолютно неприйнятні речі, які ось зараз тут нам здаються абсолютно неприйнятними стали такими для нас. Але ж колись вони були абсолютно в порядку речей.
А головне - заслуга фемінізму полягає в тому, що у мене є вибір: бути кар`єристкою, озлобленої на весь світ (тієї самої, яких власне і називають феміністками) або віддати перевагу більш традиційну роль матері і дружини. І добре, що я потрапила в групу тих, кого суспільство вважає «нормальними». Добре, що я хочу в цій групі перебувати. Що мені тут подобається. А що, якби мені не пощастило, і я б народилася розумною і талановитою і не захотіла б витрачати своє життя тільки на домашню метушню? Може я б відкрила радій і внесла б свій внесок у розвиток світової науки. Одним словом, фемінізм дав нам можливість бути самими собою, і самостійно вирішувати, якими ми хочемо бути - слабкими і залежними або сильними і гордими. Коротше я - проти феміністок))