«Про любов», чехів. Короткий зміст і аналіз. Гіркі жалю ...

Два мисливця, ветеринарний лікар і вчитель гімназії, потрапляють під сильний буря дощ, кінця якому не видно. І вони вирішують піти в село Софіїне, яка знаходиться недалеко.

Господар, Альохін, їм дуже зрадів: давно не бачив він інтелігентних людей. Проводячи вечір в гостинному домі, ветеринар розповідає сумну історію свого брата, який мріяв накопичити грошей, купити маєток і зажити вільно, паном. І щоб обов`язково у нього був агрус. Мрія чиновника здійснилася, а розповідь не задовольнив слухачів. Було вже пізно, і вони розійшлися спати.

ранковий розмову

А на другий день, після сніданку, стали говорити про любов. Чехов (короткий зміст його розповідей завжди дуже ємко) повідав читачеві історію, відгомони якої можна знайти в більш пізньому його оповіданні «Дама з собачкою». Паралелей знайти можна багато. Павло Костянтинович філософськи підійшов до делікатного питання про кохання. Чехов короткий зміст цієї історії почав з питання про дивацтва відносин красуні-покоївки Пелагеї та кухаря Никанора. Вона любила цього чоловіка, але заміж йти не погоджувалася, оскільки характер у нього був буйний і забіякуватий. Никанор ж не визнавав нічого, крім церковного вінчання. Так ця історія і не могла ніяк вирішитися. Обидва тільки мучилися. Потім Альохін продовжував розмірковувати про кохання. Чехов короткий зміст його думок до тонкощів розуміє. Люблячи, російська людина постійно ставить перед собою питання, які його тільки дратують: чим це все закінчиться, погано це чи добре.

Відповідей немає. Альохін продовжував говорити, і було видно, що йому хочеться повідати історію про кохання. Чехов короткий зміст розповіді уклав в розповідь від першої особи.

Життя Павла Костянтиновича Альохіна в селі

Альохін повів спокійний, неквапливий і як би відсторонений розповідь. Погода була звичайна, сіренька і дощова, і його слухачам більше нічого не залишалося робити. Альохін приїхав в село давно. На ній був великий борг, що залишився від батька. І герой повісті вирішив в щоб те не стало привести господарство в порядок. Перший час, як і належить панові, він жив у верхніх кімнатах і намагався нову сільську життя привести у відповідність зі своїми культурними звичками. Але система швидко дала збій: тяжко працюючи, як селянин, він став спати на сіннику, є в людський, перестав митися, не кажучи вже про те, щоб щось читати. Але його обрали в мирові судді та у справах йому доводилося бувати в місті, і ах, як це було приємно - перетворюватися іноді знову в культурної людини.

Знайомства в місті

Там брали його радо, і він завів багато приємних знайомств. Так він на свою біду, а може бути, і немає, зустрівся з родиною Лугановічей. Дружина Лугановіча, Анна Олексіївна, справила на Альохіна незвичайно тепле, миле враження і викликала відчуття, що він давно її знає. Було видно, що це дружна сім`я, навіть за тими дрібниць, як вони разом варили каву, як розуміли один одного, не потребуючи словах. Альохін виїхав, але спогад про милу жінку ненав`язливо було з ним. Восени йому довелося знову зустрітися з Ганною Олексіївною. І знову вона викликала ті ж самі почуття - незвичайною близькості і б`ють в очі краси і вишуканості. Любов - почуття екзистенційне. Якщо його дано пережити, то зрозуміти щось можна. Якщо воно пройшло повз, то ніякі найкращі твори не допоможуть. Альохін почав досить часто бувати у Лугановічей і став «своїм», «домашньою людиною»: йому пропонували гроші в борг, підносили подарунки, його любили діти і прислуга.

Анна Олексіївна

Проста жінка чомусь здавалася незбагненно прекрасної і потрібної - і рух руки, і помах вій, і навіть мовчання поряд з нею були необхідні. Йшов час. Альохін був сповнений гіркоти, так як в місті він бачив, що і Анна Олексіївна чекає його приїзду.

Але обидва мовчали. Що вони могли змінити в своєму житті? Їм обом не вистачало рішучості, такою, яка була у героїв Л. Н. Толстого, у Анни Кареніної і Олексія Вронського. Що вважав сам Чехов про любов? Аналіз почуття, що приносить одночасно і радість, і гіркоту, і борошно, і невимовне щастя, він дав у цьому оповіданні. Героїв терзали питання про сім`ю, про брехню і правду, про що йде молодості. Чи могло далі тривати щастя, побудоване на руйнуванні всього, що у них було? У їхніх стосунках з боку Анни Олексіївни з`явилася дратівливість. Це можна пояснити тільки постійної невизначеністю, яку і хочеться, і страшно змінити.

кінець

Все скінчилося просто, як це і буває в житті. Лугановіча перевели на службу в іншу губернію. Анна Олексіївна їхала спочатку до Криму, куди її послали лікарі, а потім - до чоловіка. Так закінчує розповідь Чехов. Про любов героінаконец-то висловилися вголос в купе. Текли сльози, були обійми і поцілунки, було зрозуміло відразу, які дрібні і непотрібні почуття вставали перед ними перепоною, що всі їхні добромисні міркування - пусте. Про чесноти не варто думати і зовсім. Але поїзд набирав хід, і назавжди роз`їжджалися герої в різні боки.

Якби Лугановічі не виїхали, то любов, можливо, невисловлена, боязка, не закінчилася б ніколи. Анна Олексіївна потихеньку б старіла і плакала. Блякло б і в`яла життя Альохіна. Але це була б любов. Тепер же від неї залишилися спогади і вдячність, що це сталося.