Танець любові та пристрасті

У танго переплелися три культури - африканська, латиноамериканська і європейська. Його називали і старовинним іспанським танцем, і танцем африканських негрів. Ясно одне - походження танцю дійсно сягає в глиб віків. В Іспанії танго потрапило з Африканського континенту, потім разом з переселенцями танець потрапляє в Південну Америку. У Буенос-Айресі танго став частиною міських свят, але незабаром був вигнаний з вулиць за непристойність. Однак танго продовжують танцювати в робітничих кварталах і передмістях. Назад в Європу танго потрапляє на рубежі 19-20 століть. І несподівано потрапляє в струмінь. Тепер його танцюють в Англії, Франції, Німеччини, Росії та навіть Америці. Згодом починають розділяти два різновиди танго - європейську і аргентинську.

Спочатку танго було чоловічим танцем. Лихі мачо демонстрували з його допомогою свою виправку, силу і стати. Пізніше в танець стали приймати і жінок, найчастіше - повій. Завдяки цьому класичний жіночий наряд для танго, це вузька сукня з розрізом і декольте, а також панчохи і туфлі на високій шпильці. Для танцюриста наряд має менше значення, головні елементи - лаковані туфлі, капелюх і напомаджені волосся.

На сцені танго вперше виявилося в Teatro de la Victoria в 1857 році. Музика для танцю любові і пристрасті виконувалася за допомогою гітари, скрипки, флейти і бандонеона - різновиди гармоніки. Саме бандонеон надає мелодії танго її неповторний колорит. Золотим десятиліттям танго називають сорокові роки 20 століття. Сам танець і музика до нього стають шалено популярні. У ті роки кожен нічний клуб і кабаре Буенос-Айреса жили в ритмі танго. Як данина поваги танцю, в 2007 році жителі міста на власні кошти, встановили пам`ятник танго у вигляді двотонного бандонеона.

Для безлічі людей танго - це не просто танець, танго - це життя, любов і вогненна пристрасть. Він до цих пір подорожує по світу і завойовує серця, даруючи смуток і ніжність, надію і відчай, боротьбу і свободу ...