Великі проблеми у маленького школяра

Початкова школа - особливий період в житті, як дитину, так і батьків. У цей час можуть виникнути великі проблеми у маленького школяра. То тут, то там чути уривки розмов про складні програмах і високих навантаженнях, відносинах з вчителями і однолітками. Є батьки, у яких при слові «школа» завмирає серце і в душу закрадається тривога. Це батьки маленьких школярів, в першу чергу тих, у яких вже є які-небудь фізіологічні особливості та проблеми. Або ж вони можуть виникнути при навчанні. Хотілося б порадити ро-ників взяти себе в руки, заспокойся-ить і підтримати свою дитину.

Дитина - лівша

До дворічного віку всі діти без будь-яких незручностей зазвичай однаково користуються обома руками. Перевага ле-виття або правій руці віддається вже в більш старшому віці. Найчастіше лівшами стають хлопчики (приблизно, кожен десятий). У радянські часи таких дітей в школі обов`язково перевчаючи-ли. Але ні до чого хорошого це не призводило. Травмувалася психіка дитини, виникала за-тримка навичок читання, письма, малювання, могло з`явитися зай-кание. Зараз ставлення до ліворуких змінилося. Вибір лівої руки - це не примха дитини, а особливості роботи його голів-ного мозку. Такі діти дуже ра-Німи, неординарні, найчастіше творчо обдаровані і дуже тонко сприймають навколишній світ. Серед знаменитостей теж багато лівшів. Наприклад, англійська королева Єлизавета, великі скульптори і художники (Мікеланджело, Леонардо да Вінчі), відомі арти-сти.

При вступі до школи сто-ит попередити вчителя про цю особливість своєї дитини, кото-рую необхідно врахувати при рас-сажіваніі дітей за партою. Це потрібно для того, що-б вони не заважали один одному при листі. Навіть якщо ваша дитина припускає-читає діяти лівою рукою, то йому варто розвивати і праву. Можна ліпити, в`язати, вчитися грати на музичних інструментах. Одним словом, виконувати такі види робіт, де потрібна узгоджена дія обох рук.

У дитини є порушення зору

Вік вступу до школи збігається за часом з періодом функціо-нальної нестійкості органів зору. Початок навчання, в той же час, пов`язане зі значною-ним зростанням навантаження на очі. Приблизно близько п`яти відсотків дітей ще до вступу до школи мають проблеми із зором і носять окуляри. Ще більше входять в групу ризику по розвитку бли-зорукості. Батькам не варто беспоко-иться. Вчителі повинні спільно з ме-медичним працівником школи підібрати оптимальну схему рас-сажіванія з урахуванням ступеня нару-шення зору і зростання дитини.

Дитина хвора на цукровий діабет

У школі нові враження, підвищені психологічні і фізичні навантаження. При правильному лікуванні і дієті у школярів зберігається хороша працездатність. Проте, необхідно уникати великого фізичного або нервово-психічного навантаження. В зале-мости від стану дитини лікар може призначити йому заняття фізкультурою в підготовчій групі. Спортивні тренування і участь в змаганнях запре частішають. Хворій дитині варто завжди мати при собі своеобраз-ний «паспорт діабетика», в ко-тором вказані його прізвище, ім`я, адреса, діагноз, дози і час вве-дення інсуліну. Якщо дитині ста-ні погано, і він знепритомніє, такий документ допоможе надати йому правильну своєчасну допомогу. Можна замовити дитині спеціальний браслет або жетон, на якому вигравіювати його фа-мілію, ім`я, адреса і діагноз.

Дитина за темпераментом дуже повільний

Багато батьків хвилюються, що це стане причиною його неуспішності. Приблизно половина дітей з яких-небудь причин не справля-ється з темпами, які вимагають від них дорослі. А кожен деся-тий дитина явно повільніше інших. Причин тому може бути безліч. Це і хвороба, і функціональна незрілість нерв-ної системи, і особливості темпераменту, і захисна реакція. Неправильно розглядати таку поведінку дитини як впертість, непослух. Адже при доста-точну кількість часу він виконує завдання. Таких дітей не можна квапити, це ще більше загальмовує їх. Труднощі у повільного дитини, звичайно ж, будуть. Йому буде складніше ви-конувати завдання на уроках, ко-ли є обмеження за часом. Адаптується така дитина теж довше. Але у повільних дітей є свої переваги: завдання вони виконують більш ретельно, старанно і вдумливо.

Займайтеся з маленьким школярем будинку, і з часом все стане на свої місця. У дітей з переважанням гальмівних про-процесів навички здобуваються з запізненням приблизно на один ме-сяц. Але зате вони дуже міцно закріплюють-ся і не зникають при неблагопр-ятних умовах.

Дитина дуже активний

Маленькі школярі, особливо першокласники, мо-гут утримувати увагу не бо-леї 15-20 хвилин. Потім вони починають крутитися, шуміти, грати. Двига-тельное занепокоєння - нормаль-ва захисна реакція організму дитини, яка не дозволяє йому доводити себе до перевтомлені-ня. Взагалі про перевтому ма-Льонька школяра може говорити погіршення почерку, збільшення числа помилок, «дурні помилки», уповільнення темпу мови. А ще неуважний-ність, неуважність, млявість, плаксивість, дратівливість.

Найчастіше в дошкільному та молодшому шкільному віці мно-го занепокоєнь викликає синдром підвищеної рухової актив-ності. Діти з його проявами надмірно рухливі, непосидючий-ви, неуважні і забіякуваті. Даний розлад зустрічається частіше у хлопчиків, чиї матері під час вагітності перенесли будь-які захворювання. Як пра-вило, до 12 років така «двигун-ва буря» затихає, і дитина ста становится більш врівноваженим. Діти з переважанням процесів збудження часто опері-жают своїх однолітків у розвитку мовних функ-цій і в діях з предметами.

Як допомогти «маминому дитині» адаптуватися до школет

Багато дітей йдуть перший раз в школу з великим інтересом і готовно-стю виконувати навч-ні завдання. Вони з задоволенням воспри-ють слово вчителя і виконують його требова-ня. Але в подальшому маленькі школярі сталки-ються зі складнощами. Вони стоять перед вибором між «хочу» і «треба», «цікаво» і «не-цікаво», «вмію» і «не хочу». Життя первоклассий-ника висуває великі вимоги до волі дитини. Треба вчасно встати, встигнути в школу до дзвінка, виконувати багато прави-ла, вміти контролювати своє по-ведення. Саме навички самокон-троля допомагають дитині швидше і легше пристосуватися до школи.

Період адаптації може тривати від місяця до року, поет-му батькам доведеться набратися терпіння. Допоможіть своєму ре-бёнку, підтримайте, приголубити, погладьте. Згадайте своє школь-ве дитинство, розкажіть синові або дочці про його приємні моменти. Головне - дати зрозуміти дитині, що якщо йому буде важко, ви його співай-мёте і обов`язково допоможете. Пообіцяйте, що з усіма труднощами ви будете справлятися разом.

Кожна дитина чекає від батьків похвали, навіть в дрібницях. Розділіть з ним його радість. Падалка ставте на саме видне місце, зошити з добрими оцінками покажіть родичам, друзям. Нехай дитина знає, що ви пишаєтеся ним, що його шкільні успіхи дуже важливі для вас. Згодом ви побачите, що все приходить в норму. Школа викликає все менше негативних емоцій, з`являється інтерес, а потім і бажання вчитися.

Бажано за взаємною дого-ворённості з учителем створити та-кую ситуацію, в якій дитина змогла б показати, на що він спосо-бен. Схвалення однокласників і вчителя створить у дитини Відчуваючи-ня власної значущості. А з часом позитивне ставлення-ня пошириться і на навчання.

Що робити, якщо дитині не сподобався вчитель

Батьки завжди раді, якщо у дитини в початковій школі класний керуй-тель - цікавий, добро-бажаний і терпляча людина. Дуже важливо, щоб перший учи-тель працював не про-сто з учнями, а й з конкретними дітьми. Адже у кожного з них є свої особливості, до каж-дому з яких потрібен свій індивідуальний підхід. Дітям часто складність але буває приспо-собіться до нового стилю відносин. Їм важко змиритися з тим, що в школі вони - одні з мно-гих. Звиклі до підвищена шенному увазі будинку, такого ж ставлення до себе вони очікують і від учителя. А обманувшись в очікуваннях, вирішують, що «вчителька мене не любить, погано до мене відносить-ся». Але в школі діти оцінюють-ся, в першу чергу, за своїми діловими якостями та успіхам. І нерідко об`єктивний погляд вчи-теля бачить у дитини недоліки, які не помічають батьки. У цій ситуації можна пореко-мендовал батькам встановити контакт з педагогом, прислухайтеся-ся до його точки зору. З дитиною треба поговорити по-дружньому, об`єк-яснити йому, чого ж насправді хоче від нього вчитель, постаратися допомогти знайти взаєморозуміння.

Як надходити батькам, якщо в класі дитини ображають?

Ніколи не сперечайтеся від скарг дитини. Пам`ятайте, що при великих проблемах у маленького школяра можуть виникнути великі проблеми і у взаємовідносинах всередині сім`ї. Глибоко ображений-ний малюк, природно, чекає підтримки від рідної людини. Чи не відштовхуйте його, постарайтеся-тесь зрозуміти, що трапилося. Стре-мясь зрозуміти переживання і сльози свого дитя, ви сприяєте ство-Данію більш довірчих і до-Брих відносин між вами. взагалі, в початковій школі у дітей зароджується дуже важливий регулятор поведінки - самооцен-ка. Від того, як буде складати-ся відношення дитини до себе, зави-сят його спілкування з оточуючими, реакція на успіхи і невдачі, подальший розвиток особистості. У цей період самооцінка дитини багато в чому залежить від того, як його оцінюють дорослі. Дізнавшись, що дитину ображають, перш за все, з`ясуйте, що сталося. Вислухайте його до кінця, не перебиваючи. Потім спробуйте школяра заспокоїти. Поясніть йому, що все можна змінити, люди дорослішають, стають розумнішими, терпиміше. Постарайтеся разом з дитиною зрозуміти, чому та чи інша людина так вчинив, навчіть його правилом: «Стався до інших так, як ти хотів би, щоб до тебе ставилися інші».

На думку відомого фран-цузская психолога Ж. Піаже, з семирічного віку дитина стає здатним до співро-бітництва з іншими людьми. Він вже може керуватися не тільки власними бажаннями, думками, але і зрозуміти точку зре-ня іншої людини. Зазвичай в цей період дитина вже здатний аналізувати ситуацію, перед тим, як діяти.

Спробуйте пояснити йому, що інші відчувають такі ж чув-ства, як і вони. Дитина живе не на безлюдному острові. Для раз-витку йому необхідно спілкуватися з іншими дітьми. Потрібно вміти порівнювати свої сили і здібності з резуль-татами інших. Треба проявляти ініціативу, домовлятися, знаходити вихід з неприємної ситуації, діяти. Допоможіть своєму ре-бёнку знайти спільну мову зі свер-ників, організуйте совмест-ні прогулянки, екскурсії та ігри.

Першокласник категорично відмовляється читати

Іноді погана успішність може бути обумовлена тим, що дитина визначений в школу занадто-ком рано. Близько 25% дітей до школи ще не досягають рівня. Вони ще не переключилися з дитячого садка на школу: щось не зрозуміли, що щось не до кінця зрозуміли. Спроби за-ставити читати зазвичай воспри-ються дитиною «в багнети». Головне в цій ситуації - не ста-вить на дитину клеймо. Якщо ви хочете навчити його чогось, пам`ятайте, що мета навчання повинна бути емоційно значима для нього. Досягнувши мети, дитина чекає по-хвали або подиву дорослого. Зміст книги має пора-зить і захопити дитину. Важливо при-внести в процес навчання гру, якийсь із-ревновательний момент. Також намагайтеся читати дитині вголос, зупиняючись на найцікавіших моментах. Читайте самі - бачачи вашу захопленість, він також поступово зацікавлять-ється читанням.

Дитина не бажає робити уроки

Сидіти батькам поруч зі школярем часто не вистачає часу. Та й хочеться, щоб він навчився працювати самостійно. До надходження дитини в школу багато родітелібилі впевнені в тому, що ніколи не будуть сі-діти з ним під час приготування-ня уроків. Але іноді ситуація складається таким чином, що іншого виходу у них просто не залишається. Дуже багато в школь-ної програмою передбачено для відпрацювання будинку. А оскільки ребё-нок не може впоратися з таким обсягом нової інформації один, негласне присутність дорослого мається на увазі як само собою зрозуміле. Це реальність! Тому не ображайте своє дитя докорами в тому, що він дурніший дру-гих, що інші діти з усім справляються самі.

Дуже важливо, щоб дитина була впевнений в своїх силах. Не те-ропіте його, не забувайте заохочувати навіть за найменші успіхи. Став-ті перед малюком такі цілі, які він в змозі зрозуміти. Привчайте його не пасувати перед труднощами, вірити в свої сили і можливості. Ваше завдання - на-правляться своє дитя в досягненні цієї мети. А допомагати варто лише тоді, коли дитина дійсно відс-но не може впоратися з задани третьому сам і просить вас про допомогу.

Завжди пам`ятайте: те, що сьогодні дитина виконав з вашою допомогою, завтра він зможе зробити вже сам. Самостійність дитини може бути розвинена лише на основі освоєних завдань. Тих - які легко виконуються і викликають почуття своєї успішності. Допоможіть своїй дитині про-Рест впевненість у власних силах, і він скоріше зможе стати самостійним при підготовці домашніх завдань.

Карати чи дитини за невивчені уроки

Карати чи ні і як це робити - кожен вирішує сам. Але варто пам`ятати, що нерідко мо-рального покарання може бути тяжчим фізичного. Навіть якщо ви караєте дитину, ніколи не принижуйте його! Покарання не повинно сприйматися дитиною як торжество вашої сили над його слабкістю. Якщо сумніваєтеся, варто карати чи ні - не на-показувала. І, головне, покарання ніколи не повинно шкодити ні фі-зическому, ні психічному здо-ровью дитини. Пам`ятайте, що у школяра дуже багато проблем: великих і маленьких. І тільки ваша щира підтримка і участь допоможуть адаптуватися в новому малознайому шкільному світі.