Чи змінює мені мій чоловік?
От уже не могла припустити, що чоловік мені зраджує! Навіть не повірила спершу.Сніжинки, як невагомі пір`ячко, кружляли…
У школі ми з Лизаветой були як сестри. З роками така дружба не іржавіє. Але тепер я сумніваюся в правильності цього твердження.
До літа все склалося не так, як ми мріяли. Грошей не вистачало не те щоб на відпочинок в Європі, але навіть на Крим. Ми з Мишком мовчки розглядали наші відпускні фотографії, звалені в одну купку на столі. Тоді я згадала про шкільній подрузі.
- Слухай, Мишко, а давай махнемо до Лізка? Вона запрошувала нас взимку ...
- Так, може, вона саме на зимовий період і запрошувала, - намагався пожартувати чоловік. - Уявляєш, ми з тобою на ковзанах чешем до Азовського моря ...
- Та облиш ти, - образилася я. - Ми в школі з нею були як сестри. Не дарма ж вона до нас взимку завалила з усім сімейством. Я їй передзвоню. Ти як?
- Спробуй, - погодився Мишко. Він теж втомився за цей рік і мріяв полежати на гарячому піску не менше, ніж я. Того ж вечора я зв`язалася зі шкільною подругою. Чи то зв`язок був поганий, чи то Лізка мчала до телефону, долаючи бар`єри, але голос у неї був нервовим.
- Так, пам`ятаю, як же! - Говорила вона.
- Приїжджайте, я все влаштую! Точно скажіть, на яке число приготувати будинок?
Для нас - будинок? Я аж засяяла від радості. Поклала трубку і сказала чоловікові: - Ось бачиш! Стара любов не іржавіє, як і шкільна дружба. Лизка нас чекає двадцятого і спеціально приготує будинок. Бач, капіталістка знайшовся! Про те, що моя колишня однокласниця Лізавета стала власницею пансіонату на березі Азовського моря, на Арабатській стрілці, я дізналася півроку тому.
Грошей не вистачало не те щоб на відпочинок де-небудь в Європі, але навіть на південні курорти країни.
Ми згадали про одну обіцянку.
Ми не бачилися п`ятнадцять років, але взимку вона нагадала про себе сама. Подзвонила і засмучено повідомила, що терміново потрібно привезти сина до Києва на консультацію, і запитала, чи не зможуть вони зупинитися на пару днів у нас.
- Та про що мова, Лизка! - Я по-справжньому зраділа, але, говорячи з нею, окинула поглядом свої двокімнатні «хороми», на яких купчасто, але дружно, уживалися ми з чоловіком, двоє наших нащадків, добряк бассет - хаунд Дезі і нахабний рудий кіт Берегомет.
- Ми на пару днів, - повідомила Лизка, коли ми нарешті перестали обніматися, згадувати школу, друзів дитинства, яких життя розкидало.
- Та скільки треба, стільки й живіть, - брязнула я і подивилася на чоловіка. Мишка якраз повернувся з відповідального завдання з тимчасової евакуації основної частини нашого сімейства до бабусі.
- Ось воно як живуть люди в столиці!
- Так ти про себе розкажи, - просила я.
- А що розповідати? - Продовжувала зітхати вона. - Оремо з ранку до ночі, як прокляті. Викупили старий колгоспний будинок відпочинку на березі моря, ремонтуємо його, хочемо зробити приватний пансіонат. Роботи - хоч греблю гати.
- Так у тебе свій пансіонат? - Я не могла зрозуміти, чому вона так відверто заздрить нам. - Лізка, та ти буржуйка! А тієї, немов єлеєм на рану капнули: вона заусміхалася і обмовилася:
- Наташка, тепер я чекаю вас в гості ... Тому дев`ятнадцятого липня ми завантажили багажник машини подарунками ( «Їдемо адже на безкоштовний відпочинок! - Говорила я Міші. - Треба хоч подарунків столичних привезти») і рано вранці виїхали в сторону півдня. До місця призначення з різними дорожніми пригодами добралися за північ. Лізкін пансіонат був десяток похилених дерев`яних будиночків, обнесених колючим парканом. Біля входу, який є собою скрипучі дерев`яні ворота, стояла сторожка, в якій мирно хропів напівп`яний дідок. Ми насилу розбудили його від сплячки і стали пояснювати, хто ми і навіщо приїхали.
- Місць немає! - Компетентно пояснив він і вже хотів було знову завалитися спати, але Міша схопив його за рукав і став наполегливо розпитувати, де нам знайти господиню пансіонату.
- Лизавету? - Здивувався дід нашої інформованості. - Вони з чоловіком в Греції. Тижнів через два будуть, коли чергова партія підвалить і треба буде бабки збивати. А зараз місць немає! І, схоже, не брехав.
- Якщо не брати до уваги відпочинку біля моря, то можна сказати, що відпустка вдалася! Через два тижні подзвонила Лізка і скривдженим голосом відчитала мене:
- Ну, Наташа! Хто так робить? Ми ж домовлялися на двадцяте серпня, а ви примчали двадцятого липня! Подруга, та я просто не встигла ...
- Гаразд, Лизка! - Сказала я і чомусь почервоніла. - Все в порядку.
- Ось так на тебе завжди будуть воду возити, - образився за мене Міша.
- Подивимося, - відповіла я безтурботно. - Життя - непередбачувана штука ...
От уже не могла припустити, що чоловік мені зраджує! Навіть не повірила спершу.Сніжинки, як невагомі пір`ячко, кружляли…
Скільки б мені не говорили, що я схиблена на чистоті, серйозно до цих жартів, а іноді і докорів, я не належу. Особливо…
Микита звик, що ми з Олегом завжди приносимо з собою спиртне, і був незадоволений, що на цей раз ми не купили навіть…
Сьогодні новий рік, а я все ще не знаю, чим буду займатися, і як буду зустрічати, а головне з ким буду зустрічати. У…
Мама знайшла свою другу половинку і тепер вважає себе найщасливішою на світі. Дуже сумно відчувати, що від тебе віддали…
Допомагаючи молодшої сестри і маленької племінниці, я намагалася не звертати уваги на те, що її чоловік ставав…
Вночі я довго «переварювала» все, що сталося, а десь під ранок, подумавши, що з часом все владнається,…
Не плач, мамо! Я буду дзвонити і приїжджати на свята! - Втішала дочка, збираючись на роботу за кордон разом з…
Юрка мені зраджує, - сидячи за столиком в кафе, похмуро повідомила я свою близьку подругу Натці. Вона навіть кави…
Вже давно відлунав для вас вальс Мельденсона і гості открічать «Гірко». За плечима вже не один рік…
Досить довгим і нелегким був той пренепріятнейший період часу, про який я хочу розповісти. Зараз, коли я подорослішала…
Ми познайомилися на випускному вечорі в школі. Я довго була хорошою дівчинкою, не відвідувала дискотек і клубів, не…
Цього року перший сніг з`явився досить-таки пізно. Сніжинки, падаючи на вії, раптом нагадали мені про початок…
- Ну нарешті то ми вирішили зібратися! З моменту закінчення школи минуло п`ять років!- Так швидко летить час, да ?!Ми…
«Як добре влітку на березі, якщо навіть не моря, а який-небудь річки в місті, лежати і засмагати під ніжними…
Настав вечір, і я, прийшовши з роботи, з полегшенням зітхнула. Як я любила свою квартиру. Окинувши теплим поглядом…
Вона знає все про вас і ваших друзів. Вона знає навіть більше: навіщо, чому і як ви поступите завтра, через місяць,…
Невже дружба пішлаМи з нею ділили порівну і радості, і печалі. А зараз...Коли ми з подружкою представлялися: "Я Саша! А…